Все обертається навколо з такою швидкістю, що ледь встигаю слідкувати очима за напрямком руху...З ліва на право, з ніг до гори... незрозумілі вчинки, непотрібні слова, калейдоскоп маразматичних ситуацій...
Квіти :))) це напевно вперше за останні кілька місяців :))) так просто - і так приємно :)))
Забиваючи голови усілякими думками іноді дійсно забуваєш про найпростіше - підняти голову вгору і побачити небо, посміхнутися перехожим і побачити усмішку у відповідь, підтримати простим словом, просто подзвонити і запитати "як ти?" - без усіляких привідів чи потреб... Просто тому, що є щось важливіше за всю ту маячню яку видають за "цінності життя"... Щось, що змушує відчувати що ти не один, що є друзі і що ти їм потрібен, а вони потрібні тобі... За усіма справами я вже почала про то забувати...
Дякую, що нагадав, дякую що підтримав, дякую що показав зорі і посміхався перехожим - дякую, що показав мені МЕНЕ... і звісно ж дякую за квіти :)))
Знову хочеться писати, малювати, співати, грати, танцювати, працювати... жити:)
Не відбирайте моє натхнення, не заважайте - подітє прочь всі, хто вважає інакше:))))))))))
дивлюся в небо...